Костя Боровський - вокаліст гурту "АГОНЬ", співзасновник креативної агенції brvski.team і такий самий фанат аналогової фотографії, як і ми. У Кості було багато камер, і з кожною його пов'язує незвичайна історія.
В одному з інтерв'ю ти сказав: "Без фотографії я, як без музики". Яка історія стоїть за такою великою любов'ю? Що фотографія для тебе особисто?
Мені завжди здавалося, що це як шахи або велосипед - повинно бути в домі в кожного. У моїй сім'ї фотографією займався ще дідусь. Попри те, що він був роботягою і все життя трудився на землі, у нього було кілька камер і фотозбільшувач. Тато теж знімав на плівку. Ми з ним часто замикалися у ванній із червоною лампою та друкували знімки. Тож я в цій темі ще змалечку.
Яку першу плівкову камеру ти купив в усвідомленому віці?
Fujifilm Natura Classica. Дуже класна, м'яка і зрозуміла. Усі пригоди гурту Quest Pistols задокументовані на неї. Я навіть думав організувати виставку з цими знімками, але зрозумів, що контент надто інтимний: який вайб насправді на цих знімках зрозуміють тільки старі фани та ми. Найімовірніше, ці кадри залишаться в архіві.
Якби потрібно було вибрати одну камеру на все життя, яку б ти вибрав?
100% Contax G2. Це культова японська камера з 90-х, ніжна і красива далекомірка, її потрібно берегти. Там класне автофокусне скло Zeiss. Якщо хтось думає, що 35 мм - це мало і неякісно, значить він не знімав на Contax G2.
А середньоформатні камери в тебе були?
Так, моя перша середньоформатна камера - Mamiya 7 II. З нею, до речі, пов'язана крута історія.
Фотограф Саша Руденскі запропонувала мені зробити фотовилазку на Гідропарк. Того дня, як не дивно, майже все було зачинено і зовсім не було людей. Ми зайшли до однієї кав'ярні, що ремонтувалася, і тут мені назустріч виходить літня чи то повія, чи то стриптезерка. Я думав, вона зніяковіє й піде, але ця крихітка, побачивши камеру, одразу почала працювати. Вона лягала на стіл, робила якісь стриптизерські рухи, розставляла ноги, заверталася у штору. Якщо що, вона була твереза, просто кайфувала від життя та моменту. Це поєднання флеру загравання й дорослості, але вона не могла не загратися з фотографувальним фотографом.
А моментальною фотографією захоплюєшся?
Я завжди знімав на Polaroid. У мене були Polaroid 600 і класний Polaroid Spectra до того, як дізнався про Polaroid Land.
Polaroid Land особлива камера для тебе?
Я познайомився з таким методом отримання знімків як амбротипія. Мені дуже сподобалася глибина картинки. А Polaroid Land - це наче маленький мильний амбротип. Я на цю камеру дуже любив знімати свою доньку, коли вона щойно народилась. Є ефект старовини та історії в цих знімках. І я так люблю ці фото! Ніде їх не публікував і не буду - це сімейний альбом.
А на Fujifilm Instax пробував знімати?
Звісно, щойно він з'явився. Камера дуже зручна, практична, тож одразу знайшов застосування. На концертах під час пісні "Ты Так Красива" завжди фотографую дівчат у першому ряді на Fujifilm Instax Wide. Вони мають подвійний шок: від того, що це миттєве фото, і від того, що я їм дарую цей знімок. Концерти в нас заплановані, тож чекайте, дівчатка, на нові фотокарточки!
Розкажи про принципи роботи з тими, хто опиняється в твоєму об'єктиві.
Здебільшого всі артисти, яких я знімаю - мої хороші друзі, або ми досить близькі. Тому зйомки, які я для них роблю, відбуваються на ноті "давай поживемо в кадрі".
Наприклад, якщо я знімаю гурт "Нервы" в гримерці - вони не звертають на мене уваги і поводяться так само безбашенно і вільно.
Кілька років тому ми з ними влаштували спонтанну фотосесію на даху готелю в Пітері. Був класний сонячний день. І вони кажуть: "Знаєш, які ми хочемо фотки"? Як у крутих і простих пацанів із рок-гурту, як у Nirvana. Щоб ніхто нічого не зображував, і можна було просто стояти в бабусиному светрі чи картатих сорочках". Мені теж дуже подобається ця естетика, тож я сказав: "Звісно, погнали!" Потім я побачив, що вони проанонсували свій тур цими фотографіями: чотири моїх бро на заході сонця стоять на даху. Більшого й не треба, такий кадр передає атмосферу.
У тебе є улюблена плівка?
Люблю Kodak Portra Professional, дуже люблю кольори і зерно Ektar. Із ч/б мій фаворит Rollei, бо вона контрастна. Мені подобається американське, смажене ч/б, із глибоким контрастом.
А взагалі я за те, що та плівка, яка заряджена в твій фотик, і є найкласніша.
У чому для тебе головний кайф плівки?
Знімаючи на плівку, я постійно вчуся. Є багато складових процесів, сукупність яких дає класний кадр. Але результат ти бачиш не відразу, є елемент інтриги. Хоча, завдяки вам, я свої скани бачу дуже швидко.
Взагалі я просто люблю цю тему. Люблю життя і його знімати.
