Історія Ані Павлюк про її Ісландію. Надихаємося!
На початку квітня я їздила в Ісландію і хочу поділитися своїм досвідом зйомки на плівкову камеру в подорожі. Ісландія - це рай не тільки для фотографа, який любить знімати пейзажі. Любителям street-а тут теж буде чим зайнятися - чим довше гуляєш Рейк'явіком, тим більше він закохує в себе неординарною архітектурою, дрібними цікавими деталями, яскравими муралами та графіті, відбитками та світлотінями на вітринах антикварних крамничок, ну і таємничими горами, що видніються над дахами будинків. І це не даремно - усе найцікавіше починається там...
У поїздку я довго не могла вибрати, що з собою взяти - плівкову 35мм камеру або миттєву. Зупинилася на плівці, адже брала ще цифровий фотоапарат і подумала, що просто буде фізично важко носити стільки техніки. Усім, хто має намір брати в подорож тільки плівковий фотоапарат, раджу запастися різною плівкою (хлопці у фотоврамці завжди підкажуть, яку краще взяти), якщо ж додатково до цифри - 3-4 котушки буде досить. Знімаючи на цифру, деколи мені хотілося повторити той самий кадр на плівку, а після цього я взагалі забувала, що в мене ще є фотоапарат, а потім я забула, що у мене ще є фотоапарат.
Був випадок, коли ми підійшли впритул до одного з найчарівніших місць Ісландії - до водоспаду Skogafloss, 60 метрів заввишки і 25 завширшки. Через велику кількість бризок, які утворює водоспад, я одразу промокла, а цифрову камеру заховала в рюкзак заздалегідь. Пробувала знімати на айфон, але він незабаром теж намок і взагалі вирубився від холоду. І тут я згадала про свій Pentax Spotmatiс і пустила його в діло. Камера не боялась нічого страшного, принаймні я тоді була в цьому впевнена, і результат не розчарував.
Ще був випадок, коли, стоячи на скелі, у мене зав'язалася розмова з жінкою-мандрівницею. Вона була захоплена природою Ісландії та порадила подивитися роботи ісландського фотографа Рагнара Аксельссона, який почав знімати Ісландію та особливості людей з Півночі на чорно-білу плівку у 10-річному віці, а нині фотографує у Гренландії, на Фарерських островах, Скандинавії та Сибіру, не зраджуючи плівці. Я була натхненною та запропонувала їй сфотографувати на плівку також. Кадр вийшов трішечки в розфокусі, проте точно підтверджує, що плівка об'єднує...
По приїзду додому, перші дні я відчувала моральне і фізичне виснаження. Кадри на цифровій камері і на айфоні, які я до цього постійно переглядала, вже здавалися жалюгідною подобою, того, що я сфотографувала своїми очима і серцем. І тут я знайшла сили віднести плівку на проявлення і скан. Фотографуючи в подорожі на плівку, через велику кількість вражень і те, що ми не бачимо результат одразу, - ми забуваємо швидше, ніж звичайно, що знімали. І ось воно - це чари плівки у дії! Отримуючи кадри з лабораторії через певний час після повернення, ми не можемо зрозуміти, що саме я знімала!
Текст і фото: Анна Павлюк, @ana.evig